24.08.2026
Головна | Новини
КОЛОНКА КЕРІВНИКА. Документ, що змінив історію
За товстими дверима сховища Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України зберігається один із найцінніших документів сучасної України — оригінал Акта проголошення незалежності. Надрукований на звичайній друкарській машинці, він став юридичним оформленням багатовікової мрії українців про власну державу. Як розповідав голова Державної архівної служби України Анатолій Хромов, під час повномасштабної війни для цього документа забезпечили особливий захист — спеціальну вогнетривку шафу, здатну вберегти його від вогню.
У серпні 1991 року доля України фактично вирішувалася впродовж кількох днів.
Поштовхом став заколот Державного комітету з надзвичайного стану (рос. ГКЧП) в Москві. Поки в столиці СРСР на вулиці виводили бронетехніку, а президента Михайла Горбачова ізолювали у Форосі в Криму, в Україні зрозуміли: відкладати рішення більше не можна.
Українські політики вирішили використати історичний шанс. За спогадами автора тексту Акта Левка Лук'яненка, документ навмисно зробили максимально коротким. Перший чорновий варіант він записав у звичайному шкільному зошиті за півтори години, вважаючи, що будь-які додаткові пояснення до нього чи дискусії могли затягнути голосування.
«Виходячи зі смертельної небезпеки, яка нависла над Україною у зв’язку з державним переворотом в СРСР..., продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні, виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими документами...»
24 серпня 1991 року Верховна Рада підтримала Акт проголошення незалежності України. За нього віддали голоси 346 народних депутатів. Нова держава тоді ще не мала ні власної печатки, ні державного герба, тому документ засвідчили лише підписом голови парламенту Леоніда Кравчука.
Документ в один аркуш залишається більше ніж архівною реліквією. Він є матеріальним свідченням моменту, коли Україна остаточно обрала власний шлях і закріпила його.
Примітно, що 24 серпня 1991 року синьо-жовтий стяг внесли до зали засідань, але над куполом так і не підняли. Причиною стало небажання парламентської комуністичної більшості. Мітинги під стінами Верховної Ради з вимогою підняття прапору, перемовини в сесійній залі врешті-решт призвели до результату. Через 10 днів після проголошення Акту незалежності, 4 вересня 1991 року над Верховною Радою України замайорів синьо-жовтий прапор.
Сьогодні, згадуючи події 35 років тому, дякуємо всім, хто наближав Незалежність.
Шануємо всіх, хто поліг у боротьбі за свободу України.
Продовжуємо працювати заради мирної та сильної правової держави.
Анатолій Буряченко, начальник Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України