10.08.2026

КОЛОНКА КЕРІВНИКА. Право дитини на утримання не має кордонів

Сучасні міграційні процеси, зокрема спричинені російсько-українською війною, часто призводять до ситуацій, коли дитина проживає в одній державі, а платник аліментів — в іншій. Нещодавно до Одеського міжрегіонального управління звернулася заявниця з проханням роз’яснити порядок звернення про стягнення аліментів до компетентних органів Естонської Республіки.

Обов’язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття не залежить від місця проживання чи життєвих обставин батьків. Тому перебування одного з них за кордоном не звільняє його від сплати аліментів. Українське законодавство та міжнародні договори дозволяють захистити право дитини на утримання навіть тоді, коли платник аліментів проживає в іншій державі.

Зокрема, у 2006 році для України набула чинності Конвенція ООН про стягнення аліментів за кордоном 1956 року. Крім того, з 2013 року для України діє Гаазька Конвенція про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання. У відносинах між державами, які є учасниками обох договорів, саме Гаазька конвенція 2007 року є основним міжнародним механізмом у сфері стягнення аліментів.

Серед учасників Гаазької конвенції 2007 року — держави Європейського Союзу (крім Данії та Ірландії), Албанія, Республіка Білорусь, Боснія і Герцеговина, Бразилія, Гайана, Гондурас, Республіка Казахстан, Чорногорія, Нікарагуа, Норвегія, Турецька Республіка та США. Учасниками Конвенції ООН 1956 року є, зокрема, Аргентина, Ізраїль, Нова Зеландія та Філіппіни.

Окремо між державами можуть діяти двосторонні договори про правову допомогу.

Якщо рішення українського суду про стягнення аліментів уже ухвалене, його можна подати для визнання та виконання за кордоном. Міністерство юстиції дає покроковий план дій як підготувати клопотання про визнання та виконання рішення суду за кордоном. Подати документи слід або безпосередньо до Міністерства юстиції України, або через міжрегіональне управління Мін’юсту за місцем проживання заявника, або у деяких випадках клопотання подається через суд, який ухвалив відповідне рішення.

Варто враховувати, що за практикою застосування міжнародних конвенцій, більшість держав-учасниць не виконують рішення про стягнення аліментів, визначених у частці від доходу боржника. Натомість до виконання зазвичай приймаються рішення, в яких аліменти визначені у твердій грошовій сумі.

Якщо рішення українського суду ще немає, заяву про стягнення аліментів можна подати через Міністерство юстиції України для подальшого розгляду компетентними органами іноземної держави.

У такому випадку необхідно:

Переконатися, що держава проживання боржника є учасницею Гаазької конвенції 2007 року.

Оформити заяву за формою, передбаченою Конвенцією в додатку до неї.

Заява подається українською мовою разом із перекладом на мову держави проживання боржника.

Подати заяву до міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Протягом місяця МРУ надсилає документи компетентному органу держави, де проживає боржник, а після отримання відповіді інформує заявника про перебіг і результати розгляду.

Наявність міжнародного договору значно спрощує процедуру стягнення аліментів. Якщо ж такого договору немає, питання вирішується відповідно до законодавства тієї держави, де проживає боржник.

У такій ситуації особа, на користь якої мають сплачуватися аліменти, може самостійно або через адвоката звернутися до суду чи іншого компетентного органу іноземної держави. У разі, коли ухваленого рішення українського суду можна ініціювати процедуру його визнання та виконання за кордоном.

Свого часу під час написання дисертації на здобуття ступеня доктора філософії я досліджував питання відповідальності за невиконання обов’язку щодо утримання членів сім’ї у законодавстві низки держав. Аналіз показав, що цивільні кодекси багатьох країн Європейського Союзу, зокрема Франції, Німеччини, Угорщини, Латвії, Литви та Чехії не містять спеціальних норм про сімейно-правову відповідальність за невиконання такого обов’язку.

Водночас принцип свободи договору дозволяє учасникам сімейних правовідносин самостійно врегульовувати питання утримання та передбачати відповідальність за порушення відповідних домовленостей, у тому числі майнову.

Законодавство Чехії, Естонії та Румунії передбачає відповідальність за негідну поведінку подружжя, зокрема за ненадання утримання сім’ї під час спільного проживання. В Естонії також встановлено відповідальність за прострочення сплати аліментів на дитину у вигляді нарахування процентів.

Крім того, за тривале та умисне ухилення від виконання аліментних зобов’язань у багатьох державах Європейського Союзу передбачена кримінальна відповідальність.

Отже, право дитини на належне утримання не закінчується на державному кордоні України. Міжнародне співробітництво у сфері стягнення аліментів покликане забезпечити реальне виконання батьківського обов’язку незалежно від того, в якій країні проживає боржник.

Анатолій Буряченко, начальник Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України